До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадний усміх: від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу - слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
4 коментарі:
о,Юа это ты сочинила???
это Сафо))))не узнаешь?)))
точно....не узнала))))))думала,что это уже ты поэтессой заделалсь)))))
я тоже се ее стих нашла)))
Дописати коментар